Готовність логопедів до виконання функцій терапевтів мови і мовлення в закладах охорони здоров'я: перехідний період

Анотація

У статті розглядається актуальна проблема підготовки логопедів і терапевтів мови та мовлення (ТММ) для сучасної системи охорони здоров'я України, яка переживає активні трансформаційні процеси, пов’язані як із реформуванням галузі, так і з воєнними викликами. В умовах значного збільшення кількості пацієнтів із нейрогенними порушеннями мовлення, ковтання та комунікації особливої ваги набуває професійна підготовка фахівців, здатних ефективно діяти в мультидисциплінарних командах. У центрі уваги статті – розробка та апробація програми підвищення кваліфікації для логопедів і в.о. терапевтів мови і мовлення, що працюють у закладах охорони здоров’я під час перехідного періоду до офіційної імплементації запровадження професії ТММ відповідно до Закону України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я». Метою дослідження є створення ефективної моделі підвищення кваліфікації логопедів (клінічних) і ТММ, що відповідає потребам практичної діяльності, вимогам сучасного законодавства й міжнародним стандартам. Методологічну основу становить комплекс теоретичних і емпіричних методів: аналіз і синтез наукових джерел, порівняльно-аналітичний підхід, контент-аналіз нормативних документів, а також анкетування 64 фахівців (логопедів, ТММ і в.о. ТММ) для виявлення ключових проблем професійної діяльності. Результати дослідження показали, що більшість опитаних (понад 56%) відчувають брак знань і практичних навичок, понад 70% зазначають про відсутність або неповноту документації ТММ, а також вказують на низький рівень матеріального та організаційного забезпечення. Попри це, респонденти демонструють високий рівень зацікавленості у професійному розвитку: 50% віддають перевагу коротким онлайн-курсам, а 41,9% – довготривалим змішаним програмам навчання. На основі отриманих даних вдосконалено тримодульну програму підвищення кваліфікації ТММ: організаційно-правовий модуль – правові основи діяльності, командна взаємодія, професійна етика та документаційний супровід; медико-реабілітаційний модуль – засвоєння відомостей з неврології, афазіології, фоніатрії, тощо, а також діагностичних методик та роботи при складних клінічних випадках; психолого-педагогічний модуль – інноваційні методики відновлення мовлення, альтернативна комунікація. Програма, розроблена на основі практичного досвіду, повністю відповідає Професійному стандарту «Терапевт мови і мовлення» та апробована на базі Львівської медичної академії імені Андрея Крупинського спільно з Міжнародним інститутом інклюзії у форматі очно-дистанційних тренінгів. У процесі апробації програма довела свою ефективність для підвищення компетентності означених фахівців. У висновках акцентовано увагу на тому, що для успішної реалізації професії ТММ в Україні необхідно: стандартизувати документацію, методичні розробки та матеріали; створити державну систему безперервного професійного розвитку; забезпечити справедливу оплату праці ТММ. Запропонована програма спрямована на усунення кадрового та освітнього розриву, підвищення якості реабілітаційної допомоги, адаптацію класичної клінічної логопедичної практики до медичних стандартів і сприяє формуванню сучасної моделі реабілітації людей з мовно-мовленнєвим порушеннями в системі охорони здоров’я України.