Інклюзивна політика у закладах вищої освіти України: сучасні підходи та досвід впровадження

Анотація

Розвиток вищої освіти передбачає впровадження принципів соціальної інклюзії, що забезпечує рівний доступ до якісної освіти для всіх громадян. Метою статті є аналіз стану та особливостей імплементації інклюзивних політик і практик у закладах вищої освіти України, виявлення сильних і слабких сторін наявних практик. Дослідження ґрунтується на результатах опитування науково-педагогічних працівників, керівників структурних підрозділів та здобувачів вищої освіти з різних типів та форм власності закладів вищої освіти України. Загальна кількість респондентів – 821 особа. Для комплексного аналізу інклюзивних політик і практик були застосовані кількісні та якісні методи дослідження. Результати засвідчили, що українські заклади вищої освіти мають значні здобутки у певних сферах. Зокрема, було виявлено високий рівень адаптивності освітнього процесу, що проявляється у використанні гнучких форм навчання та наданні можливостей для демонстрації знань у різний спосіб, що дозволяє враховувати індивідуальні потреби здобувачів. Наявність інституційної політики та механізмів, таких як квотування бюджетних місць, є важливим досягненням, яке підтверджує системний характер зусиль держави та закладів освіти. Позитивним є досвід проведення різних заходів зі збереження психічного здоров’я та надання психологічної допомоги, що є особливо актуальним в умовах воєнного стану. Разом з тим дослідження виявило системні прогалини та бар’єри, які стримують ефективну реалізацію інклюзивних політик і практик. Найбільш суттєвим недоліком є низька доступність інформації для осіб з порушеннями та іншомовних здобувачів, що є серйозним викликом для дотримання принципів інклюзивності. Високий відсоток відповідей «складно відповісти» стосовно звітності, фінансування та наявності відповідальних осіб свідчить про відсутність системного моніторингу та прозорої комунікації. Серйозною перешкодою для створення інклюзивного освітнього середовища є недостатній рівень професійної підготовки викладачів у сфері інклюзії. Для дієвої імплементації пріоритету соціальної інклюзії важливо усунути виявлені прогалини у сферах прозорості, доступності інформації та підготовки персоналу. Перспективи подальших досліджень можуть бути зосереджені на вивченні впливу впроваджених інклюзивних практик на академічну успішність та соціальну адаптацію здобувачів, аналізі бар’єрів, причин неналежної комунікації та мотивації й порівнянні досвіду України з іншими країнами з метою розроблення дієвих рекомендацій.